Інвентаризація товарів в магазині. Документальне оформлення

Інвентаризація товарів в магазині. Документальне оформлення

2020р.

Інвентаризація товарів в магазині.

Інвентаризація – це перевірка фактичної наявності з наступною оцінкою стану об’єкту контролю, якій притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак.

Основними принципами, яких слід дотримуватися при проведенні інвентаризацій є: раптовість, співставленість, плановість і своєчасність, точність, об'єктивність, безперервність, повнота охоплення об'єктів, ефективність, оперативність, економічність, гласність, виховний вплив, оцінка результатів, дотримання матеріальної відповідальності, обов'язковість, документальне відображення результатів інвентаризації, доцільність.

Класифікація інвентаризацій проводиться за багатьма ознаками, основними з яких є наступні:

·        •за обсягом охоплення об'єктів;

·        •за способом проведення;

·        •за характером проведення;

·        •за способом обстеження елементів об'єкту.

За обсягом охоплення об'єктів інвентаризація поділяється на повну і часткову. Повна інвентаризація проводиться за всіма об'єктами бухгалтерського обліку, що знаходяться на балансі і які можна проінвентаризувати, в тому числі за об'єктами, що прийняті на відповідальне зберігання, в переробку. Часткова інвентаризація охоплює окремі види майна або все майно, що знаходиться в підзвіті конкретної матеріально відповідальної особи (бригади).

За характером проведення і рядом питань, що вирішуються, інвентаризації поділяються на планові, необхідні і контрольні.

Планові інвентаризації проводяться в чітко встановлені строки у відповідності з розробленим планом, який затверджується керівником підприємства і повинен бути доповненням до облікової політики підприємства.

Необхідна інвентаризація проводиться за ініціативою зовнішніх органів контролю в процесі проведення ревізії виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств, аудиторської перевірки, судово-бухгалтерської експертизи за сигналами про зловживання матеріально відповідальних осіб, при зміні матеріально відповідальних осіб, у інших випадках, час настання яких неможливо передбачити, а саме: після стихійного лиха, при сезонних переоцінках цінностей, товарів, за письмовою заявою будь-кого із членів бригади, а також при корпоратизації, приватизації, реорганізації, ліквідації.

За способом проведення інвентаризації поділяються на суцільні і несуцільні.

Суцільна інвентаризація передбачає перевірку всіх без винятку цінностей, що знаходяться в підзвіті тієї чи іншої матеріально відповідальної особи або однієї бригади.

Несуцільна інвентаризація охоплює перевіркою лише деякі цінності у певної матеріально відповідальної особи. Таку інвентаризацію порівняно легко організувати у будь-який час без припинення роботи підприємства.

Порядок проведення інвентаризації товарів ітари

Інвентаризація товарів і тари на складах торговельного підприємства проводиться для перевірки їх наявності і стану. При цьому виявляється відповідність фактичної наявності товарів і тари залишкам за даними бухгалтерського обліку на момент проведення інвентаризації. Крім забезпечення збереження цінностей і перевірки правильності організації матеріальної відповідальності проведення інвентаризації дозволяє: перевірити реальність відображення облікових даних по товарах і тарі в балансі; виявити невикористані товари, товари, що залежалися, застарілі фасони і моделі, а також ті, що частково втратили свої споживчі властивості; перевірити дотримання лімітів та виявити понаднормативні запаси і ті товарні запаси, що не використовуються; вивчити товарні запаси по асортименту.

Для безпосереднього проведення інвентаризації керівником (власником) підприємства створюється постійна інвентаризаційна комісія. На підприємстві, що має відділи (секції), а також комори (підсобні приміщення), постійна комісія створює робочі інвентаризаційні комісії по кожному відділу, секції, коморі. Персональний склад робочих комісій затверджується наказом керівника підприємства. Якщо інвентаризація проводиться за ініціативою ревізора, то ним же формується склад комісії. До складу робочих комісій входять: представник керівника підприємства, що призначає інвентаризацію (голова комісії), спеціалісти (товарознавці, технологи, економісти, бухгалтери). У випадках, коли інвентаризація проводиться без бригадира, а також після крадіжок та пограбувань до складу комісії включають представника відділу торгівлі, представника сторонньої організації, уповноваженого місцевих виконавчих органів.

Інвентаризація проводиться на підставі наказу керівника. В наказі встановлюється строк початку та закінчення проведення інвентаризації, реєструється бухгалтером в книзі контролю за виконанням наказів про проведення інвентаризації. Наказ надається робочій комісії перед початком інвентаризації разом з контрольним пломбіром, що видається голові комісії.

Інвентаризація товарів і тари проводиться робочою комісією раптово без попереджень при обов'язковій участі матеріально відповідальних осіб.

Перед безпосереднім "зняттям залишків" інвентаризаційна комісія повинна оглянути приміщення та переконатися в тому, що проникнення до нього є можливим лише через єдиний вхід. Якщо в приміщенні є шафи, сейфи, їх слід перевірити та переконатись в тому, що МВО нічого не приховує від інвентаризаційної комісії. Також обов'язковим є отримання від МВО всіх останніх прибуткових і видаткових документів з наступним одержанням розписок про те, що на момент проведення інвентаризації всі документи по оприбуткуванню і витрачанню цінностей передані до бухгалтерії та в складському приміщенні немає неоприбуткованих цінностей і таких, що були раніше списані.

Одержаний звіт перевіряється головою комісії, візується кожний документ, після чого передається до бухгалтерії. Перед "зняттям залишків" бажано призупинити операції по надходженню і вибуттю товарів. Якщо цього неможливо уникнути, ці операції здійснюються комісійно, щоб запобігти можливим спробам скоєння зловживань (приховування лишків та нестач).

Інвентаризація товарів і тари проводитися в порядку їх розміщення в приміщенні. Під час її проведення не можна допускати безладного переходу від одного товару до іншого, оскільки при цьому можна один і той же товар записати двічі або пропустити. Тому товари слід попередньо розсортувати і навпроти кожної партії повісити ярлик з детальними відомостями щодо якості та кількості.

Для визначення фактичної наявності товарів, затарених в тару, застосовуються такі органолептичні прийоми:

·         •перерахунок та зважування для контролю ваги, що зазначена на тарі;

·         •для незатарених товарів (яловичини туші, ковбасні вироби, риба копчена тощо) - зважування;

·         •для товарів, що зберігаються навалом та вимірюються на вагу (овочі) - обміром з подальшим розрахунком ваги;

·         •для товарів, що обліковуються у одиницях обсягу (пиломатеріали), - обміром.

·         Всі дії по визначенню фактичної наявності товарів повинні відбуватись за обов'язковою участю всіх членів інвентаризаційної комісії.

Дані про фактичні залишки товарів і тари записуються в інвентаризаційні описи (форма № Інв-3) в двох або трьох (при зміні матеріально відповідальних осіб) примірниках. Описи складаються окремі, по кожній матеріально відповідальній особі або за місцем зберігання цінностей (рис. 2).

 

 

Рис. 2. Приклад заповнення Інвентаризаційного опису

        

    Один примірник опису заповнює матеріально відповідальна особа, два інших - під копіювальний папір один з членів комісії. В процесі заповнення описів ведеться взаємна звірка кожної сторінки опису, у випадку помилки (розходження) проводиться перевірка цінностей.

В інвентаризаційних описах вказують прейскурантний номер чи артикул товару, найменування, ґатунок, кількість, ціну за одиницю і суму. По вагових товарах в тарі зазначають кількість місць, масу брутто і масу нетто.

Товари, що надійшли під час інвентаризації, матеріально відповідальні особи приймають в присутності інвентаризаційної комісії і заносять в окремий опис "Товари, що надійшли під час інвентаризації". Товари, продані, оплачені покупцями і підготовлені до відправки, але до початку інвентаризації покупцями не вивезені, заносять до опису "Товари продані до інвентаризації, але не вивезені покупцями".

Підготовлені до відвантаження товари у відповідності з виписаними нарядами, але не оплачені покупцями і не вивезені до інвентаризації, при перевірці включаються до загального інвентаризаційного опису. Вони повинні бути розпакованими і записаними за фактичною наявністю, а не за супровідними документами. Одночасно за підписом голови інвентаризаційної комісії на всіх примірниках документів на відвантаження товарів робиться помітка про те, що ці товари включені до інвентаризаційного опису поряд з власними. Товари, прийняті (здані) на відповідальне зберігання, оформлюються інвентаризаційним описом (форма № Інв-5), а ті, що знаходяться в дорозі, - актом інвентаризації (форма № Інв-6). Якщо інвентаризація проводиться без матеріально відповідальних осіб (бригадира), а також після стихійного лиха, крадіжки та пограбування, то описи підписуються представником місцевого самоуправління, який включається у цих випадках до складу інвентаризаційної комісії.

Для підвищення відповідальності інвентаризаційних комісій за результати і якість своєї роботи на підприємствах проводяться контрольні інвентаризації.

Порядок складання товарних звітів

  На підставі записів первинних документів МВО складають Звіт про наявність і рух товарно-матеріальних цінностей (далі - товарний звіт).

Строки подання до бухгалтерії звітів встановлюють керівники і головні бухгалтери підприємств. Вони залежать від обсягу документації, спеціалізації підприємства та інших умов. Звіти можуть подаватись щоденно або один раз на 3, 5, 7 днів.

Товарні звіти складаються кожною матеріально відповідальною особою (бригадою) на підставі прибуткових і видаткових документів, і згідно встановленого підприємством графіку, здаються до бухгалтерії. Документи в товарному звіті потрібно розміщувати в хронологічному порядку.

Нумерація товарних звітів повинна бути наскрізною протягом звітного року.

Товарний звіт є зведеним документом, що підтверджує рух товарів в грошовому виразі. Основні реквізити товарного звіту: місце його складання, номер, звітний період, прізвища і посади матеріально відповідальних осіб, вартість товару, і/окремо тари, на початок звітного періоду. Товарний звіт складається з двох частин: прибуткової і видаткової. В прибутковій частині товарного звіту записуються документи з зазначенням назви постачальника, номеру і дати документу, вартості товару, вартості тари. Послідовність записів у видатковій частині товарного звіту такі: спочатку відображається виручка за реалізовані товари за готівку, потім повернення товарів постачальникам або відпуск в порядку внутрішнього переміщення та інше вибуття (списання биття, браку, псування, уцінки тощо). Потім перераховуються підсумки по надходженню і витрачанню за звітний період і наводяться залишки на кінець звітного періоду. Товарні звіти матеріально відповідальні особи складають, як правило, під копіювальний папір в двох примірниках. Перший примірник звіту разом з доданими до нього прибутковими і видатковими документами передають в бухгалтерію під розписку на другому примірнику. Другий примірник товарного звіту залишається на складі. В кінці товарного звіту прописом вказується кількість доданих до звіту первинних документів. Бухгалтер зобов'язаний перевірити звіт по формі, по суті і арифметично в присутності МВО, звірити документи по сумі виручки з касовими звітами, по надходженню і вибуттю товарів з документами по сумі виручки з касовими звітами, по надходженню і вибуттю товарів з документами складів торговельних підприємств постачальників і магазинів (рис.3).

Виявлені при перевірці помилки бухгалтер повинен виправити в обох примірниках звіту і ознайомити МВО під розписку в звіті. Помилки в товарних звітах виправляються працівником, що складав звіт, який в свою чергу вносить виправлення в другий примірник звіту.

Товарний звіт, складений на день інвентаризації повинен бути підписаний головою інвентаризаційної комісії з відміткою "для переобліку".

Якщо товарний звіт складається після інвентаризації, залишки товарів і тари беруть за інвентаризаційним описом.

У випадках, коли матеріальна відповідальність за матеріальні і грошові цінності об'єднана в одній особі або бригаді, може складатися товарно-касовий звіт (рис.4).

В цьому звіті відображається рух не тільки товарів і тари, але й грошових коштів. Як правило, товарно-касові звіти складають в дрібнороздрібній мережі: кіосках, палатках, ларьках, в невеликих магазинах, що не мають поділу на відділи і секції, де продавець сам вибиває касовий чек і отримує готівку від покупців. Касові звіти при цьому не заповнюють.

В прибутковій частині товарно-касового звіту записують залишок товарів на початок звітного періоду, надходження товару по кожному прибутковому документу з зазначенням найменування постачальника, дати і номеру документу, суми отриманих товарів і тари. У видатковій частині товарно-касового звіту відображають торгову виручку по кожному документу (такими документами можуть бути квитанції прибуткових касових ордерів на виручку, здану в касу магазину; квитанції банку на прийняті суми готівки; копії супровідних відомостей при здачі виручки інкасатору), а також повернення товару постачальнику. Вартість витраченого товару підсумовують і розраховують залишок товарів на кінець звітного періоду.

На підприємствах, де ведеться кількісно-сумовий облік всіх товарів, товарні документи можуть додаватися до реєстрів. Реєстри можуть складатися окремо на прибуткові і видаткові документи. В реєстрі вказується тільки якість і номери документів. Реєстр складається в двох примірниках і здається в бухгалтерію в такому ж порядку, що і товарні звіти (рис.5).

В умовах ручної праці в деяких випадках використовуються товарні звіти, поєднані з обліковими регістрами. Підсумкові дані звітів-регістрів за місяць використовують для складання зведених регістрів в цілому по підприємству. Застосування таких товарних звітів-регістрів сприяє скороченню обсягу розрахункових робіт, так як виникає можливість виключення перенесення багатьох відомостей з товарних звітів в регістри бухгалтерського обліку. Звіти такої форми доцільно застосовувати в умовах складання звітності за декілька днів.

Зразок заповнення товарного звіту наведено на рис.6.

Рис.6.

Інвентаризаційні різниці та їх узгодження

Робоча комісія зобов'язана повідомити управлінський орган про результати "зняття залишків" до відкриття складу, магазину тощо.

Інвентаризаційні описи передаються головою інвентаризаційної комісії: перший примірник - головному бухгалтеру або бухгалтеру, другий - матеріально відповідальній особі (бригадиру) під розписку на першому примірнику.

Отримавши описи, бухгалтер передає їх працівникам, які здійснюють контроль за цінами (товарознавцям, економістам по цінам). Останні перевіряють ціни та роблять про це відмітку (підпис) на кожній сторінці опису. Потім опис вручається бухгалтеру, який веде облік товарних та інших операцій в магазинах. Бухгалтер проводить докладну перевірку правильності таксування та всіх підрахунків, приведених в інвентаризаційних описах. Виявлені помилки в цінах, таксуванні та підрахунках повинні бути виправлені та обговорені за підписами всіх членів комісії та матеріально відповідальних осіб. На останній сторінці інвентаризаційного опису також повинні бути зроблені відмітки про перевірку цін, таксування та підрахунки підсумків за підписами осіб, що проводили цю перевірку.

Наявність товарів за даними бухгалтерського обліку бухгалтер фіксує на основі даних карток кількісно-сумового обліку, оборотної та сальдової відомості в залежності від способу ведення кількісного обліку (кількісно-сумового або оперативного бухгалтерсько-сальдового). Фактичні дані про наявність товарів проставляються із інвентаризаційного опису.

Послідовність визначення, регулювання та відображення результатів інвентаризаційного процесу повинна бути наступною (рис. 7).

При визначенні попереднього результату інвентаризації може бути виявлено наступне:

1.      відповідність фактичних і бухгалтерських даних;

2.      нестача - фактичний залишок менше облікового;

3.      лишки - фактичний залишок більше облікового.

2-й та 3-й факти в бухгалтерському обліку отримали назву інвентаризаційних різниць. Під інвентаризаційними різницями слід розуміти розбіжності між даними про фактичну наявність та стан товарів, що виявлені після "зняття залишків" та даними бухгалтерського обліку/

Порядок регулювання інвентаризаційних різниць залежить від характеру та причин виявлених лишків або нестач, втрат та псування товарів (табл. 1).

Таблиця 1.Причини виникнення інвентаризаційних різниць.

Згідно з даними таблиці 1 причиною виникнення негативних інвентаризаційних різниць є втрати. Під втратами слід розуміти частину раціонального і нераціонального використання товару чи продукції, результатом якого є кількісне зменшення маси або втрата споживчих властивостей товару чи продукції.

Товарні втрати - це виражені в грошовій формі втрати від кількісного зменшення маси товарів і погіршання їх якості в сфері обігу, що відбуваються в процесі транспортування, зберігання, підготовці до реалізації, переробці та реалізації.

Товарні втрати в роздрібній торгівлі класифікуються за рядом ознак (див. рис. 8).

Рис.8.

Найбільш поширеною причиною виникнення нестач є природний убуток.

Природний убуток виникає внаслідок всихання, випаровування, розпилювання, вивітрювання, витікання тощо. Ці явища матеріально відповідальна особа не може передбачити, вони трапляються не з її вини, а внаслідок фізичних та хімічних властивостей товарів, умов їх зберігання та інших причин, що впливають на їх кількісні і якісні характеристики. Визначити заздалегідь розмір таких втрат неможливо, тому остаточний розрахунок суми природного убутку слід робити лише після проведення інвентаризації цінностей і лише в тому випадку, коли фактичні залишки товарів менші за величину залишків за даними бухгалтерського обліку. Однак не для всіх товарів встановлені норми природного убутку. Так, при зберіганні майже вся промислова продукція, а також деякі продовольчі товари (консерви, пресерви) не мають природного убутку.

Списання нестач товарів, що утворились за рахунок природного убутку, може бути проведено за наявності наступних умов:

а) у разі виявлення нестач цінностей після проведення інвентаризації;

б) при наявності норм природного убутку на товари, яких не вистачає;

в) у випадку непричетності матеріально відповідальної особи до утворення нестачі товарів.

Заборонено застосування норм природного убутку по продовольчих товарах при:

•передачі, прийманні або відпуску товарів без зважування (одиничним рахунком або за трафаретом);

•списанні внаслідок зачищення, кришення, псування, зниження якості товарів, завісу та ушкодження тари;

•реалізації штучних товарів, а також товарів, що надходять на роздрібні торговельні підприємства у фасованому вигляді;

•врахованими в обороті складу, але які фактично на складі не зберігаються (по транзитних операціях);

•встановлених нормах відходів (при підготовці і продажу ковбас, м'ясо-копченостей, риби тощо).

За результатами проведеної інвентаризації може бути виявлене пересортування.

Під пересортуванням слід розуміти господарський факт, який є результатом руху товарів, виявлений при проведенні інвентаризації. Пересортуванням слід вважати лише виявлені факти нестачі і лишків товарів однієї товарної групи в тотожній кількості і у однієї матеріально відповідальної особи.

Основні причини пересортування товарів і тари наступні (рис. 9).

У випадку, коли пересортування є результатом розкрадання або навмисної підміни більш цінних товарів менш цінними, та інших корисливих зловживань інвентаризаційна комісія не повинна здійснювати взаємне зарахування пересортування. Це можна з'ясувати лише на підставі письмових пояснень МВО про причини та умови їх виникнення.

У випадку виникнення пересортування з технічних, хімічних, фізичних чи біологічних причин, викликаних умовами приймання, зберігання і відпуску товарів, необхідно одержати висновок відповідних спеціалістів чи експертів, який є вирішальним при розв'язанні суперечок щодо можливості взаємного заліку виявлених лишків і нестач в результаті пересортування.

Результати зарахування пересортування можуть бути різними (рис. 10).

У випадку, коли при заліку нестач лишками по пересортуванню вартість товарів, виявлених в нестачі, вище вартості товарів, виявлених у лишку, ця різниця у вартості повинна бути віднесена на винних осіб.

Перевищення вартості товарів, виявлених в лишку, над вартістю відсутніх товарів, при пересортуванні відноситься на збільшення даних обліку відповідних товарів результатів фінансово-господарської діяльності.

Слід звернути увагу на можливі втрати товару від завісу тари. Товари повинні оприбутковуватися за чистою вагою. При оприбуткуванні деяких товарів (наприклад, повидло в бочках) масу нетто товарів визначають шляхом вирахування з маси брутто маси тари по маркуванню. Звільнену тару зважують після продажу товару. Може статися, що фактична маса тари більше по маркуванню внаслідок поглинання нею товару.

Різниця між фактичною масою тари після звільнення з-під товару та масою по маркуванню є завісом тари. Це означає, що товару продано менше, ніж оприбутковано. Так як це відбулося з об'єктивних причин, то суму завісу тари списують з матеріально відповідальної особи як надлишкове оприбуткований товар.

Завіс тари оформлюють спеціальним актом у встановлені терміни. При цьому на тарі роблять відмітку фарбою або хімічним олівцем із зазначенням дати та номера акту, щоб запобігти повторному актуванню однієї і тієї ж тари.

Документальне відображення результатів проведення інвентаризації

Для виявлення кінцевого результату інвентаризації по кількості та сумі складається порівняльна відомість (форма № Інв-19, 20), в якій відображаються результати інвентаризації в асортиментному розрізі. В ній передбачені графи для кількості та суми за наступними показниками: наявності товарів за даними бухгалтерського обліку та даними інвентаризаційних описів; лишками та нестачами товарів; взаємному зарахуванню лишків та нестач в результаті пересортування; природного убутку-товарів; кінцевому результату інвентаризації (лишках та нестачах) з врахуванням природного убутку товарів та взаємного заліку (рис. 11).

Рис.11

Рис.11.: Приклад заповнення порівняльної відомості

В наш час застосовуються два способи складання порівняльних відомостей: по всіх без винятку товарах; по товарах, по яких виявлені нестачі або надлишки.

Перед встановленням кінцевого результату, бухгалтер повинен провести взаємний залік лишків та нестач, отриманих при переоцінці товарів, та розрахувати суму їх природного убутку. Залік лишків та нестач може бути допущений тільки у вигляді виключення за один і той же період, у однієї і тієї ж особи, товарів одного і того ж найменування та у відповідних кількостях. Залік може бути допущений по відношенню до однієї і тієї ж групи матеріальних цінностей, якщо цінності, що входять до її складу, є схожими по зовнішньому вигляду або запаковані в однакову тару (при відпуску їх без розпаковки). Підсумки граф порівняльної відомості, де відображається взаємний залік лишків та нестач товарів як по кількості, так і по сумі, повинні співпадати.

Для виявлення результатів інвентаризації тари складається окрема порівняльна відомість так само, як і по товарах.

На підприємствах роздрібної торгівлі, де облік товарів ведеться тільки в сумовому (вартісному) виразі, результати інвентаризації оформлюють складанням акту (форма № Інв-21). В ньому зазначаються залишки цінностей в грошовому виразі (по товарних звітах), дані обліку по інвентаризаційному опису (фактичні дані). При цьому в графі "фактично" окремими рядками виділяються наявні кошти і товари. Сума грошових коштів складається з сумою товарів та співставляється з даними обліку по рядку "Товари". Результат від порівняння цих даних виноситься в графи "Лишки" або "Нестачі".

Не дивлячись на те, що облік тари в роздрібній торгівлі ведеться як по сумі, так і по кількості (на зворотній стороні товарного звіту), результат інвентаризації тари виводиться тільки по сумі. Сума тари в акті показується окремим рядком, де також порівнюються дані обліку з фактичними даними по інвентаризаційному опису та виводиться результат "Лишки" або "Нестачі". Потім підраховується загальний результат інвентаризації по товарах і тарі.

За порівняльними відомостями перевіряються:

·        правильність перекриття нестач лишками як пересортування майна;

·        обґрунтованість визначення і віднесення на відповідні рахунки сумових різниць, що виникають при зарахуванні пересортування;

·        законність застосування норм природного убутку;

·        наявність письмових рішень за результатами інвентаризації;

·        правильність відображення в бухгалтерському обліку нестач;

·        своєчасність та ефективність заходів по відшкодуванню заборгованості по присуджених нестачах цінностей, виявлених за минулі звітні періоди.

У порівняльних відомостях відображаються розбіжності між даними інвентаризаційних описів з показниками бухгалтерського обліку. Якщо за даними інвентаризаційних описів фактичний залишок цінностей перевищує, або є меншим за показник залишків за даними бухгалтерського обліку, то величина лишків відображається як в натурі, так і у вартісній оцінці. Вартість лишків та нестач товарів у порівняльних відомостях наводиться відповідно до їх оцінки в облікових регістрах. Також визначаються суми, які повинні відшкодувати винні особи з метою повного відшкодування нестач.

Кінцевий результат інвентаризації після "зняття залишків" визначається в наступні терміни по підприємствах роздрібної торгівлі:

•          по палатках, павільйонах, кіосках - не пізніше одного дня;

•          по магазинах - не пізніше трьох днів;

•          по складах продовольчих товарів в роздрібній торгівлі - не пізніше п'яти днів;

•          по складах непродовольчих товарів в роздрібній торгівлі - не пізніше семи днів;

•          по інших підприємствах-від одного до п'яти днів.

При проведенні інвентаризації на вимогу слідчих органів кінцевий результат та затвердження протоколу комісії проводиться в найкоротші строки. Важливе значення має обґрунтування віднесення нестач до категорії дрібних чи великих. До дрібних відносяться нестачі, що відбулися у МВО вперше внаслідок недосвідченості, прорахунку та інших дій, які не містять ознак кримінального злочину. Віднесення сум таких нестач повинно проводитись за письмовим розпорядженням керівника підприємства. У такому випадку на працівника може бути покладено дисциплінарне стягнення з обов'язковим відшкодуванням нанесеного збитку на загальних підставах.

При нестачах, що є наслідком зловживань або халатного відношення до виконання службових обов'язків (приховання нестач, завищення цін на товари тощо), матеріально відповідальні особи одразу звільняються від зайнятих посад. Матеріали про такі нестачі повинні передаватись слідчим органам, а на суму виявлених нестач і втрат подається цивільний позов.

Переоцінка товарів, її види, документальне оформлення.

Переоцінка товарних цінностей - це зміна ціни в бік її збільшення (дооцінки) або зменшення (уцінки).

Переоцінка товарів для перепродажу проводиться один раз на початок місяця виходячи з цін, що склалися у розрахунках із постачальниками на кінець попереднього місяця:

•          у разі зміни цін на запаси товарів;

•          по товарах, за якими не було надходжень за новими цінами - нова ціна визначається на підставі документального підтвердження постачальника про зміну ціни;

•          по товарах, за якими не було надходження за новими цінами або у разі відсутності документального підтвердження постачальником нових цін – за цінами, які склалися на момент дооцінки на аналогічні вироби;

•          у зв'язку зі змінами тарифів на вантажні перевезення при придбанні товарів.

Переоцінці підлягають придбані товарно-матеріальні цінності: сировина, матеріали, деталі, напівфабрикати, конструкції, паливо, тара, запасні частини, будівельні матеріали, МШП на складах, а також товари, що знаходяться на підприємствах торгівлі.

Порядок проведення дооцінки товарних запасів

Перелік товарів, які підлягають дооцінці, визначається шляхом співвідношення цін, які склались в розрахунках з постачальниками на початок і кінець місяця. Не підлягають дооцінці товари в установах, які утримуються за рахунок бюджету або позабюджетних фондів, а також товари, відвантажені або не оплачені в строк покупцями. Дооцінка покупних товарів у зв'язку зі змінами тарифів на вантажні перевезення проводиться за умови, що затрати на транспортування оплачуються покупцями. На початок кожного місяця дооцінюють залишки товарів, ввезених (імпортованих) на митну територію України, до нової вартості, але не вищої від її митної вартості в іноземній валюті.

Дооцінці передує інвентаризація наявних залишків товарів. Для прийняття рішення про нову ціну товарів при дооцінці комісія може керуватися наступною інформацією (рис. 12).

При проведенні дооцінки товарів необхідно дотримуватись встановленого порядку, а також скласти розрахунок, передбачений законодавством, форму якого наведено нижче (рис. 13).

Результати проведеної дооцінки запасів відображаються у розрахунку встановленої форми з подальшим перенесенням, підсумків до акту - переоцінки, який підписується членами комісії і передається до бухгалтерії для перевірки. Результати роботи комісії розглядаються і затверджуються керівником підприємства у дводенний термін для відображення результатів переоцінки в бухгалтерському обліку.

Порядок проведення уцінки товарних запасів.

Порядок проведення уцінки встановлено Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, яка не має збуту, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення і понаднормативних товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з цим положенням уцінка здійснюється, якщо:

•          товари широкого вжитку і продукція не мають збуту в період більше трьох місяців і не користуються попитом у споживачів;

•          товари і продукція втратили свої первісні якості;

•          понаднормові ТМЦ понад три місяці не можуть бути використані для виробництва продукції, оскільки таку продукцію недоцільно виготовляти через відсутність попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Не підлягають уцінці товари та продукція, що залежалися, які:

•          передані під заставу;

•          перебувають у резерві;

•          перебувають на відповідальному зберіганні.

Уцінка товарів, які не мають збуту більше 3 місяців і не користуються попитом у споживачів, які частково втратили первісну вартість, а також і надлишків товарів проводиться на торговельних підприємствах і в організаціях всіх форм власності, які продають (постачають товари), в міру необхідності станом на перше число місяця за розпорядженням керівника (власника) підприємства.

Порядок проведення уцінки ілюструє рис. 14.

Уцінка ТМЦ в обов'язковому порядку проводиться за даними інвентаризації. Для виявлення товарів, що підлягають уцінці, та для проведення їх уцінки керівник підприємства затверджує комісію, до складу якої, як правило, входять: заступник керівника підприємства (голова комісії), головний бухгалтер, товарознавець, економіст з цін, технолог та інші спеціалісти підприємства, обізнані в кон'юнктурі і попиті на ринку.

Після закінчення інвентаризації на підставі даних інвентаризаційних відомостей складається акт-опис товарів, в якому вказується вартість товару до і після переоцінки та різниця між ними. Акт-опис складається на підприємствах оптової торгівлі по кожному складу товарів; на підприємствах роздрібної торгівлі — по кожному відділу, магазину або іншій торговій одиниці в двох примірниках і підписується членами комісії, що проводила уцінку, а також матеріально відповідальними особами. Затверджені описи-акти передаються: перший примірник - до бухгалтерії; другий - матеріально відповідальній особі. Зразок акту-опису наведено на рис.15.

Розміри уцінки визначаються комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати їх споживчих властивостей, насиченості ринку такими товарами. Раніше уцінені, але не реалізовані товари, можуть уцінюватись повторно до рівня цін можливої реалізації. Технічно складні товари, що мають виробничі паспорти, підлягають уцінці тільки при наявності паспорту і повинні бути справними та придатними до експлуатації.

Товари, що залежалися і частково втратили первісну якість, підлягають уцінці в дводенний строк після їх отримання і затвердження акту-опису керівником підприємства.

Для підприємств, які працюють за договором комісії, передбачена окрема система проведення уцінки: встановлена сторонами первісна вартість товару, прийнятого на комісію, знижується на 30 %, якщо він не реалізований протягом 30 календарних днів, і додатково на 40 % у випадку відсутності реалізації протягом наступних 15 календарних днів.

Після уцінки суб'єкт господарювання повинен перемаркувати товари, закресливши попередню ціну і позначивши нову ціну на ярликах, етикетках підприємств-виробників, упаковці тощо кожної одиниці товару, і засвідчити їх підписом працівника, відповідального за формування, встановлення або застосування цін.

Якщо старі ціни на товарах закреслити неможливо (якщо, наприклад, вони були позначені етикетпістолетом), нові ціни можна позначити шляхом наклеювання цінників на попередні, вказувати на упаковці окремо, у торговому залі підприємства роздрібної торгівлі вивішувати оголошення про нові ціни, які зберігаються до остаточного продажу товарів. При перемаркуванні цін на товарах, уцінених у зв'язку з частковою втратою якості, на товарних ярликах, упаковці або ярликах цін (цінниках) ставиться літера "П".

Контроль за правильністю проведення уцінки товарів і своєчасною їх реалізацією здійснюється керівниками (власниками) підприємств.

Література:

1.     http://cpto.dp.ua/oblik/page13.html